Спенгліш
    Головна Курси Блоґ


Future is now або враження від Першого національного кар'єрного форуму

Future is now

Саме під таким гаслом проходив Перший національний кар’єрний форум в Києві минулого тижня. Нарешті дійшли руки про це написати. А написати хочеться, бо було цікаво.

Розвиток людського капіталу – стратегічне завдання економіки України. Так як мова про загальнодержавну стратегію, то спікерами були заступники міністрів та віце-прем’єр-міністр України))) Стратеги. Насправді, я це пишу зовсім без іронії. Бо так воно і має бути. Просто так у нас виходить часто, що стратегії пишуться хороші, але план реалізації….

Зокрема, концепція нової української школи, прекрасна концепція, з якою можна ознайомитися на сайті МОН. Так, всі чекають на реформу системи освіти, бо те, що в нас є зараз, це не освіта - це казна що. Це просто система накопичення знань без практичного застосування, знання заради знання, що демотивує і створює стійке негативне ставлення до навчання в цілому. Школа, як і початкова та середня, так і вища мають бути системою накопичення навичок. І вчитель має бути ментором, наставником, який буде мотивувати, надихати навчатись не лише зараз, а протягом життя. Тому що задача вчителя – навчити вчитиСЯ. Цінність сьогоднішніх знань – мінімальна. Подивіться як швидко змінюється світ! Через пару років всі знання стають застарілими!

Сподобався коментар із залу: «Все набагато простіше, реформа освіти в тому, щоб старшому поколінню не дати можливість передати свій досвід молодшому». А де ж стільки нових вчителів взяти? Дилема.

Всі вже, напевне в курсі, що у нас планується 12 річна освіта. Так от останні три роки буде вибір: профільна середня школа академічного спрямування та професійного спрямування. Так зрозуміла, що ліцей професійного спрямування буде чимось нагадувати професійно-технічні училища. На жаль, запитання задати не змогла, бо заступник міністра освіти просто швидко втік після виступу. Зайнята людина )) У 2018 році заплановано набір до першого класу нової школи.

Ще одна дилема – втрата престижну робітничих професій. Ще і досі для багатьох краще тисячу отримувати і в офісі сидіти, ніж десять і працювати на заводі. Добре, що про це говорять на державному рівні. Дасть Бог, зміниться ситуація нарешті. І не будуть більше молоді люди марнувати 5 років свого життя, щоб потім за три місяці на курсах перевчитись. І бізнес не буде страждати від завищеної самооцінки: «у мене вища освіта, тому я хочу зарплату 20 тис, а те, що я толком нічого не вмію… то нічого».

Дуже багато говорили про так звані soft skills (соціо-емоційні навички). У 2020 році для успішного працевлаштування будуть необхідні не дипломи з оцінками, а вміння вирішувати проблеми, критичне мислення, креативність, управління людьми, навички координації та взаємодії, емоційний інтелект, судження та прийняття рішень, клієнтоорієнтованість, уміння вести переговори, когнітивна гнучкість.

Тож, дійшли висновку, що освіта не відповідає потребам сучасного ринку праці, а невідповідність навичок обмежує ефективність фірм і загальну продуктивність . Але ще важлива проблема в тому, що освітні заклади та роботодавці живуть у паралельних світах. Частка фірм із налагодженими контактами із навчальними закладами мінімальна. Пригадую на форумі в Білій Церкві пролунало запитання: «що важливіше: освіта чи економіка?» Забула ім’я спікера, але відповів гарно: «а навіщо це розділяти?» Це бізнес повинен робити замовлення. Це бізнес вирішує, потрібні сьогодні юристи на ринку чи інженери, перекладачі чи електрики.

Але я на форум приїхала, щоб послухати Володимира Співаковського та Віталія Зубкова.

Володимир один з небагатьох людей, на кого я підписана в ФБ. Експерт в області освіти, кандидат економічних наук, засновник міжнародної освітньої корпорації «Гранд». Мені подобається його підхід до організації навчального процесу, що мотивує до подальшого навчання та розвитку. Я повністю підтримую його тезу про те, що вчитель має право сказати «я не знаю». Головне у цій фразі те, що це сьогодні я не знаю, але я буду знати це завтра. Вчитель так само все життя навчається. «Не знаю, давай погуглимо це разом». В своїй роботі я також час від часу говорю «цікаво, я не знаю цього слова, давайте подивимось у словнику». Хіба це не доводить того, що для того, щоб спілкуватися іноземною мовою, не потрібно знати всі слова? І хіба це трагедія, якщо якогось слова не знати?

Віталій також експерт в області освіти, викладач 5 іноземних мов, автор прекрасного освітнього проекту в Україні «Lingva.Skills». Після його майстер- класу щодо методології ефективного навчання англійській мові за моделлю змішаного навчання ще раз переконалась в тому, що я таки умнічка))) бо так і роблю)) і в мене є не лише внутрішнє відчуття мови, але й відчуття, як мові правильно та ефективно навчати.

Ще сподобалась доповідь Олега Дерев’янка про відповідальне лідерство. Також говорив про формальне лідерство, яке вже не діє на сучасну молоду людину. Найбільше сподобалась теза про те, що період «як-небудь, на трієчку» минув. Для того, щоб у сучасному світі мати добрі результати, потрібно працювати завжди на відмінно. А інакше, сиди і не ний.

Завтра – це майбутнє? Ніби так… Але насправді сьогодні – це просто вчорашнє завтра. Тому «колись завтра» - це або сьогодні, або ніколи.

17.06.2017



 


Нові публікації